Хустська Районна Державна Адміністрація
Хустський район, Закарпатська область

СЕЛО ЗОЛОТАРЬОВО

Центр Золотарівської сільської ради.

Населення: 4270 жителів.

Географічні координати48°10′51″ пн. ш. 23°30′06″ сх. д.

Відстані: Київ – 791 км., Ужгород 139 км., Хуст 25 км.

Автомобільна траса: ТО733 "Драгово-Сокирниця".

Водойми: річка Байловка, Лазурний; о. В. Рибник, о. М.Рибник.

Перша писемна згадка: 1616 рік.

Веб-сайт http://www.zolotarevo.com/

Село Золотарьово знаходиться в південно-східній частині Хустського району, на дорозі, що веде до «Закарпатського моря» – Вільшанського водосховища.

Існує багато легенд про походження назви села. Найперша легенда говорить, що давним-давно на початку села, з північно-західного боку, колись були золоті копальні-шахти, де добували золото. Згодом, в одній із шахт пробилося джерело з чистою кришталевою водою, яка ніколи не пересихала та настільки бурхливо била з-під землі і викидала золоті піщинки, що люди казали: «Золота реве». От і село назвали Золотарьово. До цих пір люди називають її «Золота криниця» і знаходиться вона на дні озера «Великий Рибник», вода з якого перетікає в потічок. За чисту кришталеву воду з золотими піщинками люди дали йому назву «Лазурний».

Інша легенда гласить, що першим поселенцем села був чоловік, добрий ремісник, який умів робити різні ювелірні вироби. До нього приходили люди з різних хуторів, казали, що у нього золоті руки. І з того часу пішла назва про Золотаря. Та й поселення стали називати Золотарьово.

 * Десь близько чотирьохсот років тому на території села (тепер вулиця Богдана Хмельницького) проживав граф Золотарьов, який прибув із Петербурга чи іншого на той час великого міста, що входило до володінь Петра І. Приїхав він на Закарпаття і оселився тут на території села, яке на той час було ще не настільки розвиненим і тільки-но починало формуватися. Проживши деякий час тут, граф Золотарьов залишив свій слід в історії села і не був забутий.

 Неподалік від його замку була криниця, яку згодом почали називати "золотою криницею". Вважається, що вона має прямий природний зв’язок з гірським озером Синевир. Пам’ятають також, що із джерела криниці інколи викидало хвою, а біля озера її багате насадження ще й досі милує людське око.

 Проживши тут деякий час, граф був викликаний на спеціальну нараду. Петро І прислав гінця який все йому доповів. Граф зібрався, разом із жінкою, дітьми, прислугою та вирушили в далеку дорогу. Але слава про Золотарьова не була розвіяна як це часто буває... Люди, що були під його графством та опікою назвали цю округу "Золотарьовим". Вони сподівалися на повернення графа, та з невідомих причин від нього не було навіть маленької звістки.*

*з газети "русинська правда", грудень 2001, Ковач Василь Іванович

Перша історична письмова згадка про село датована 1616 роком. Про це написано сільським вчителем Омеляном Бєлінським ще у 1938 році в історії-літописі села. Воно розкинулось на мальовничих різнорівневих ландшафтах сивих димчастих Карпат: пагорбах, долинах, підгірках та безлічі ярочках-потічках. Навесні потопає у яблуневому рожево-білому цвіті, літом – у казковому розмаїтті карпатських квітів, восени – у смачних, ароматичних плодах яблук – «ферковань», а зимою ці ж яблуні, окуті сріблястим інеєм та білим сліпучим снігом. Всі вони разом створюють пазли, з яких кожна людина за своєю уявою може складати казкові картини. Село ділиться на кілька частин – Центр, Осуй, Посіч, Горбок, Горб, Березник, Москова, Берег, Ковбасово, Поруб, Байлово, Діброва, Чертеж, Черетово, Турчини, Депо. Кожна з них має своє походження, свою історію виникнення. З південного заходу села знаходиться знаменитий дубовий Королівській ліс (Королюська хаща), який належав до мисливських угідь королівської династії Австро-Угорської імперії (праліси). За переказами, тут відпочивав Петро І, коли відбирав з місцевої інтелігенції вчителів до царського двору. В західній частині – гора Осуй, яка засаджена яблуневим садом. В період цвітіння краєвид тут такий чарівний, що його фотографії друкувалися у журналах «Україна», м. Київ та «Совестский союз», м. Москва у 1980-х роках. В урочищі гори Осуй знаходиться забута купальня з лікувальними властивостями, яка діяла з часів Австро-Угорської імперії, а у 50-х роках XX ст. там приймали ванни (купіль) – люди, які видовбували собі копанки, кидали у воду напечене каміння і купалися в мінеральній воді.

На північному заході, біля частини села, що називається Посіч, та на північному сході, біля частини села, що називається Москова, знаходяться два озера, одне з яких згадуване раніше «Великий Рибник» та «Рибник», на берегах яких можна порибалити, покупатися, розбити намети. Безпосередньо біля них протікають та беруть назву два потічки «Лазурний» і «Байлово», які біжать через все село, поповнюючись водами безліччю ярочків, та утворюють стрімкі мальовничі береги і квітучі долини. Долини цих потічків, хоча і знаходяться в різних частинах села, але люди дали їм однакову назву «Лази», використовуються для випасання худоби та сінокосів. Вздовж обох потічків, в місцях невеличких затонів, дітлахи створюють маленькі греблі, утворюючи собі місця для купання.

 

По дорозі на гору Вежа, що на південному сході села, з якої відкривається чудовий краєвид на Золотарьово, перед урочищем «Берег», знаходиться парк відпочинку, в якому є унікальне джерело питної води, яка витікає у дубовий чан (кадуб) для користування населенням та у валув для напування худоби.

На південному краю села, в долині потічка «Байлово» в тій частині села, що називається «Чертеж», знаходиться джерело з мінеральною сірководневою водою, яке має унікальні лікувальні властивості для лікування захворювань органів дихання, опорно-рухового апарату, неврологічних, гастроентерологічних захворювань та інших.

 

  Гордістю села є Греко-католицька церква Собора Івана Хрестителя, заснована 1865 року, цінністю якої є картина-ікона «Тайна вечеря», роботи італійського майстра та 4 ікони: Ісуса Христа, Пресвятої Богородиці, св. Миколая-Чудотворця та св. Івана Хрестителя, а також живописний іконостас з «царськими воротами» та зображеннями архангелів, апостолів і інших святих. Біля церкви збудована дзвіниця, в якій збереглися дзвони особливого звучання. Неподалік від храму знаходиться церковна фара (1863 р.) та каплиця (1860 р.). Фара зведена для проживання священнослужителів та для просвітницької діяльності дітей. В Радянські часи використовувалася як школа і як гуртожиток для дітей із віддалених частин села. Каплиця зводилася за кошти золотарівчан, які працювали в Америці. На залишки цих коштів, за бажанням заробітчан, виготовлено п’ять хрестів з тесаного каменю, які розміщено на перехрестях села та стоять по сьогодні.

В кінці ХХ ст. православною громадою села побудована чудовова Православна церква Петра і Павла, що по святковому виблискує на сонці своїми куполами на всю округу.

А один благочестивий золотарівчанин за власні кошти побудував меморіальний комплекс Пресвятої Богородиці з архангелами та ангелами, що стало окрасою та теплими воротами північної сторони села.

Про давні звичаї та побут селян Золотарьова можна дізнатися в Краєзнавчому музеї, який функціонує при школі з 1986 року. Нараховує понад 800 експонатів. Серед них є рідкісні речі ХVІІІ-ХІХ століття: Ікона ХVІІІ ст., Біблія та Псалтир XIX ст., рукописна історія села 1938 року, речі сільських майстрів-бондарів, речі домашнього вжитку, жіночий одяг з вишиваним орнаментом, який немає аналогів у Закарпатській області. Працівники краєзнавчого музею доглядають за могилами священників Іляшевича, який був засновником будівництва церкви, фари і каплиці. Та багато інших видатних і знаних діячів та Феодосія Злоцького (1846-1926) - відомого поета, етнографа.

 

Славиться Золотарьово народним фольклорним колективом, який відомий далеко за межами району. Створений колектив на початку 70-х років XX ст. при сільському будинку культури із числа сільської молоді. Цей колектив неодноразово виступав на районній, обласній сценах та на сцені Палацу культури «Україна» у м. Києві, отримував багато нагород. Тоді головний скрипаль колективу Михайло Густей був нагороджений срібною медаллю та Дипломом Лауреата II ступеня. Завдяки роботі цього колективу, в селі збереглися стародавні обряди, звичаї та народні традиції, зокрема, весільний обряд «Золотарівська свадьба», «Різдвяний бетлегем», «Золотарівські вечорниці», «Піроскуби», зібрано стародавні місцеві коломийки.

Вихідцями із села були кореспондент Будапештської Академії наук, поет, історик, філософ Довгович Василь Михайлович (1783-1849 р) та письменник, прозаїк, драматург Олександр Сливка (1909-2008 р.) - автор Хустського народного театру, вчитель-історик. Загалом видано 6 збірок творів письменника. Обом цим діячам в холі Золотарівської школи відкрито меморіальні дошки.

Довгий час у Золотарьові жив і служив священиком ще один закарпатський письменник-етнограф Феодосій Злоцький. Не можна не згадати про священнослужителя Іляшевича,

Окремим рядком хочеться згадати відважних воїнів-захисників рідного краю, починаючи від боротьби з «песиголовцями», яких, за переказами, золотарівчани топили в дубових бочках з водою, та закінчуючи Першою та Другою Світовими війнами. В знак пошани їм встановлено хрест та пам'ятник в центрі села, де щороку проводиться молебень.

З давніх-давен славиться Золотарьово талановитими і завзятими людьми. Яких тільки професій не опанували золотарівчани. Де є ще такі чудові витвори бондарів, бердарів, стельмахів. Ще і тепер живуть люди, які славляться на все село та навколишні села бердами та бочками, ступами, мірами, коновками-цебрами. Золотарівчани славляться народними промислами: різьбярством, вишиванням, ткацтвом, ковальством, малюванням писанок та полотнами картин професійних художників.

 

Архітектурною родзинкою приватних садиб є підвальні приміщення, де зберігається свіжим урожай яблук з осені до літа.

Сільськогосподарські угіддя села дозволяють вирощувати весь спектр сільськогосподарської продукції – овочів, фруктів, ягід, але перевага віддається вирощуванню яблук. В своїх дворогосподарствах золотарівчани займаються також тваринництвом: корови, вівці, свині, кури, гуси, індики, качки. Майже кожен двір затінений аркою з виноградної лози, з плодів якої роблять смачне вино, а із змішаного фруктового саду – сливи, черешні, вишні, груші, грецькі горіхи – роблять смачні соки і компоти, міцні наливки та корисні настоянки. В багатьох дворогосподарствах займаються бджільництвом, а у невеликих домашніх ставках – спеціально вирощують рибу.

с. Золотарьово, яку можна назвати закарпатською яблучною столицею, проходить Фестиваль «Золотарівське яблуко». І не дивно, бо нема такого року, щоб у селі не вродились ці пахучі плоди.

 Позаяк організатори додають до програми фестивалю різні цікавинки і родзинки, на одному із них, 9 жовтня 2011 року, був встановлений новий рекорд України в категорії "Кондитерські вироби" – найбільший яблучний пиріг України.

 Зафіксовано наступний результат: довжина пирога – 12.70 м., ширина – 0.58 м., вага – 246.5 кг.

З рекреаційних ресурсів, окрім сусідства з мінеральним сірководневим джерелом, можна назвати чисте гірське повітря, мальовничі ландшафти – гори, долини, пагорби, озера та потічки, рідкісні дубові та букові ліси, грабові та осинові чагарники. На відстані 6 км. від центру села знаходиться річка Теребля, на берегах якої можна чудово відпочити, вільно рибалити та купатися. Географічне положення села дає чудову можливість гарного відпочинку, а при бажанні організувати туристичні подорожі в гори, збирання грибів, ягід та лікарських рослин, велосипедні та кінні прогулянки, катання на лижах, екскурсії по монастирям, по музеям, замкам, винним погребам, до знахарів, цілителів. Разом з тим, клімат у селі набагато м'якший ніж у гірській зоні, що дозволяє продовжити купальний сезон і привабити людей, що орієнтовані на м'який клімат та сільський зелений туризм в привітних садибах, з смачною русинською домашньою кухнею, де як десерт – яблука та яблучний пиріг завжди будуть на столі гостинних господарів-золотарівчан, реквізити яких подаємо нижче:

 

Лемко Ярослав Антонович С.Золотарьово, вул.Гагаріна 4 096-7437238, домашня кухня, супутникове ТБ, домашнє господарство, сад, авто

Довганич Іван Іванович С.Золотарьово, вул.Гагаріна 7а 097-948-09-66 домашня кухня, супутникове ТБ, домашнє господарство, сад, авто

Хланта Терезія Степанівна С.Золотарьово, вул.Гагаріна 8а 03142-70-246 домашня кухня, супутникове ТБ, домашнє господарство, сад

Довганич Юрій Антонович С.Золотарьово, вул.Гагаріна 11б 067-357-12-85 домашня кухня, супутникове ТБ, домашнє господарство, сад, альтанка, баня, авто

Попович Іван Іванович С.Золотарьово, вул.Гагаріна 11а домашня кухня, супутникове ТБ, домашнє господарство, сад

Дякун Тетяна Василівна С.Золотарьово, вул.Гагаріна 11 096-884-12-73 домашня кухня, супутникове ТБ, домашнє господарство, сад

Слава Василь Васильович С.Золотарьово, вул.Гагаріна 49 097-865-93-10 домашня кухня, супутникове ТБ, домашнє господарство, сад, рибалка, авто, екскурсії

Ковач Михайло Михайлович с.Золотарьово, вул..Черетово, 26 067-312-15-40 Тур.екскурсії по району, Закарпаттям, можливість екскурсії І.Франківською обл., домашня кухня, сауна

Ковач Михайло Михайлович С Золотарьово, вул. Черетови27-27 067-36-61-701 Кухня, автономне опалення, санвузол, пральна машина, інтернет, сад, альтанка, мангал,супутникове ТБ місце для приготування національних страв

 

 

В селі Золотарьово за адресою вул. Черетови 26, знаходиться готельно-ресторанний комплекс "Лісова зірка".

http://lisova-zirka.com/

Mail: lisovazirka543@gmail.com

Тел: +38 (067) 366-17-01 (ресторан)

Тел: +38 (063) 231-78-28 (готель)

Тел: +38 (068) 746-53-82 (готель) 

 На території готельно-ресторанного комплексу можна пограти в більярд, теніс, міні футбол, волейбол, а також скупатись у басейні.

 Ресторан пропонує скуштувати Закарпатську кухню та смачну піцу на дровах.
        Щосуботи та неділі тут грає жива музика, де можна гарно поспівати і потанцювати та чудово провести свій відпочинок. Також для відвідувачів пропонується актовий зал та весільний зал на 350 осіб.