Хустська Районна Державна Адміністрація
Хустський район, Закарпатська область

СЕЛО ЗАБРІДЬ

Центр Забрідської сільської ради.

Географічні координати:  48°17′27″ пн. ш. 23°34′28″ сх. д.

 

Існує легенда, що колись дуже давно, коли на місці села були ще великі ліси, с.Забрідь рахувалося присілком с.Драгова, річка Теребля ділила той присілок на дві частини, і щоб дістатися в іншу його частину, треба було переходити річку вбрід, тобто йти «за брід». Тому ту частину села, яка знаходилася за річкою, назвали «Забродом», а згодом так почали називати й обидві частини.

Старожили села кажуть, що історія с.Забрідь сягає давнини – ще часів нашестя монголо-татар. Про це свідчать назви зворів та поля – Татарський, Татарчиниця. Тоді існував і забрідський монастир, монахи якого за народними переказами організовували на відсіч нападникам. Село відоме з кінця XVI ст. і в у 1919 році тут кілька місяців проіснувала народна рада.

На початку 20-х років представники чеської компанії « Краузе К» завезли сюди паровий двигун і розпочали обробку лісу на промисловій основі. Природні умови сприяли цьому: Теребля тут робить вигін, і бокори, що сплавлялись із її верїів’я, легко заходили на мілководдя, потім розбиралися, щоб спеціалісти могли посортувати стовбури та відібрати найбільш придатні для дошки, дранки, а з решти утворити нові бокори і відправити їх далі по Тереблі та Тисі.

Отже, розпиловка дерев була чи не найголовнішим заняттям забрідчан, а заводові по обробці деревини дали лаконічну назву «Фірес».

 У 50-х роках весь Забрід разом з його присілком Дубровиця ранками пробуджували посвисти локомотивів по залізничному шляху, який проходив через село і яким доставляли будматеріали на зведення Вільшанської плотини.

 З 1976 року с.Забрідь відокремлене від Драгівської сільської ради та отримало статус села. В 1967-1968 рр. була збудована шосейна дорога, в 1956 р. – перша хата-читальня в Летки М., а згодом сільський клуб.

Визначною пам'яткою села є Свято - Михайлівський жіночий монастир, який було засновано в 13 - першій половині 14 ст. дідом або батьком (воєвода Сас) воєводи Баліци і магістра Драга. Баліца і Драг добре дбали про монастир, навіть, виклопотали для обителі патріаршу ставропігію.

Драгівські та забрідські старожили розповідають, що монастир був сполучений підземним ходом (близько 13 км) з монастирем у селі Угля, Тячівського району, а в його підземеллях схована бібліотека з безцінними стародавніми книгами.

З 1556 р. монастир підпорядковується Мукачівському єпископу, а з 1670 р. переходить до кальвіністів. Існує припущення, що в 17 ст. в монастирі була друкарня.

За переказами, кальвініст Лошвай (Ілошвай) спалив монастир разом зі 130 монахами на третій день Великодня. Та повертаючись після кровопролиття додому, Лошвай впав з коня біля річки, де і був ним затоптаний до смерті..

Після Першої світової війни з'явилася ідея відродження обителі. За відбудову храму взявся ієромонах Вікентій (Орос). У 1939 р. був освячений фундамент під монастирську церкву та відправлена панахида за загиблими монахами. Монастир було освячено як жіночий.

У 60-х рр. монастир знову було зруйновано, але вже радянською владою. Залишилися лише два корпуси, в яких розташувалася фетро-фільцева фабрика та піонерський табір. У 1990 р. монастир було повернуто Православній Церкві, а в 1993 р. побудовано великий соборний храм Архістратига Михаїла. В 1999 р. була освячена церква на честь ікони Божої Матері "Живоносне Джерело", а в 2002 р. - Петропавлівська каплиця. Монастир має також домову церкву Іоанна Предтечі.

Монастир зберігає велику святиню - частки мощей преподобних Києво-Печерських, які у 2001 р. були передані обителі преосвященнішим Іоанном, єпископом Хустським і Виноградівським.

Неподалік від монастиря є урочище Буркут, де знаходяться три мінеральні джерела, вода з яких призначена не тільки для споживання, а й для купелі. Властивості цієї води покращують стан здоров’я як забрідчан, так і гостей села.

Мінеральне джерело

Мінеральна вода «Драгівська» належить до вуглекислих слабомінералізованих хлоридно - гідрокарбонатних натрієвих, борних лікувально-столових вод «Єсентуки 17», хімічний склад яких збалансований самою природою таким чином, що містяться в них біологічно - активні мінеральні речовини, що надають на організм людини цілющу дію. Це воістину «жива вода». Вона очищена самою природою і розливається безпосередньо зі свердловини № 9М глибиною 60 метрів.

Забезпечити добову потребу йоду в організмі здатні 200-300 мл лікувально-столової мінеральної води «Драгівська». Завдяки цьому вживання цієї води є відмінним способом профілактики йододефіциту. Цілющі властивості мінеральної води «Драгівська» обумовлені вмістом у ній ортоборної кислоти, яка сприяє зміцненню колагенових волокон у хрящовій та кістковій тканинах.

Властивості мінеральної води «Драгівська» сприяють нормалізації водно-сольового балансу, поліпшенню процесів травлення, виведенню токсинів та загальному зміцненню організму. Мінеральна вода «Драгівська» має середній рівень мінералізації 4,0-7,1 г/л та розливається у ПЕТ пляшки 1,5 л, 0,5 л та скляну пляшку 0,5 л.

 У 2002 році при Забрідській сільській бібліотеці відкрито "Етнографічний музей",який є осередком освіти і виховання, сприя

є формуванню національної свідомості, любові до рідної землі, свого народу, збереження духовної єдності поколінь. В музеї зібрано понад 400 експонатів.

Широко представлені в музеї речі пов’язані з ткацтвом. Складено ткацький станок-кросна. На кроснах ткали килими, верети, вовняні доріжки, полотно. Полотно використовували для пошиття одягу, скатертин, покривал, рушників. Наш край здавна славився вишивкою. Особливу увагу привертають вишиті скатертини, покривала, рушники. Святковий жіночий та чоловічий одяг, який використовується для виступів народної творчості, концертів та проведенні обрядових свят, колядок, щедрівок.

 Висока майстерність проявляється у виготовленні та обробці дерева. До них відносяться знаряддя праці якими

користувалися односельчани у 30-40 роках.

 В музеї зібрані коновки, бербениці, дерев’яні корита, відра, бочка, корзини, миски, глиняне цідило, глиняні глечики, тельниця, ціп, мотовило, прялка та багато інших речей.

 

 

 У підніжжі гори Менчул знаходяться уламки пам'ятника загиблим воїнам-десантникам, який був встановлений в 1971 році на місці, де в 1944 році з літака було висаджено двох воїнів-десантників. В 2010 році його було відновлено, згодом знову зруйновано.

          Великою популярністю користуються і забрідські шашлики, які готуються в місцевих кав'ярнях за рецептами тутешніх спеціалістів і біля яких в гарну погоду що вихідних довжелезним рядом майоріє різноманітна колона автомобілів.

У ближніх хащах можна знайти багато їстівних грибів, і, підсмаживши на вогнищі, скуштувати цей делікатес.

Дуже гарні в с. Забрідь краєвиди, особливо в урочищах Грунь та Брудуський. Також дуже гарні пейзажі можна спостерігати під час підняття до присілків Грунь, Сліпенький, Блидар та Запогар.

А зупинитись можна в таких сільських садибах:

Петрінко Михайло Михайлович с.Забрідь, Джерельна 067-682-26-19 Домашня, закарпатська кухня, супутникове ТБ, альтанки, неподалік річка, ліс, монастир, джерела мінеральної води.

Рішко Іван Іванович с.Забрідь, Грушевського, 151 067-906-20-95 – Богдан Юрійович Домашня кухня, неподалік річка, ліс, можливість подорожей у гори (г.Менчул), рибалка – в річці водиться форель

Федина Віктор Іванович с.Забрідь, Ясиновецька, 7 Домашня кухня, неподалік річка, плесо де можна купатися, альтанка, ліс, рибалка – в річці водиться форель

Ісак Богдан Юрійович с.Забрідь, Миру, 34 067-906-20-95 Домашня кухня, супутникове ТБ, неподалік річка, плесо де можна купатися, ліс, можливість подорожей

 у гори (г.Менчул), рибалка – в річці водиться форель.