Хустська районна військова адміністрація
Закарпатська область
Логотип Diia Державний Герб України
gov.ua Державні сайти України
  Пошук

Розбудова економіки — найкраща допомога фронту

Дата: 06.09.2022 20:29
Кількість переглядів: 106

Голова Закарпатської ОВА Віктор Микита дав інтерв'ю газеті Верховної Ради «Голос України».

Усе — для потреб захисників 

— Вікторе Федоровичу, тилова Закарпатська область, як відомо, робить усе для підтримки й допомоги українській армії. Якщо б деталізувати, наскільки можна?

— На забезпечення підрозділів Територіальної оборони Закарпаття з обласної казни спрямували понад 67 млн грн, ще майже 20 млн — зі своїх бюджетів виділили об’єднані громади. За ці кошти придбали програмне забезпечення, засоби зв’язку та індивідуального захисту, ретранслятори, радіостанції… Також у межах комплексної програми розвитку цивільного захисту з обласної казни профінансували 30 млн грн.

Завдяки благодійній допомозі вдалося залучити понад 16 млн грн на ремонт автомобілів Нацгвардії, придбання бронежилетів, шоломів тощо. Днями військовикам на передову передано півтора десятка вантажних автомобілів.

Також організовуємо акцію «Дозвілля захисника», адже розуміємо, наскільки важливими для воїнів зараз є наша підтримка та якісний і цікавий відпочинок. Екскурсії музеями, замками, відвідування виставок, концертів, кінопоказів і вистав дозволяють бійцям відновитися і зануритися в культурно-історичне життя рідного краю.

— Відпочинок за кордоном вояків, які приїхали на ротацію з фронту, — окрема й важлива справа.

— Так. Постійно працюємо над тим, щоб системно відправляти. Днями ми відправили сім’ї поліцейських — чоловіків із жінками й дітьми, майже тридцять осіб. Йдеться саме про тих, які перебували в зоні бойових дій, були поранені. Вони поїхали до Угорщини на реабілітацію. Окрім того, відправляємо дітей до австрійського Бургенланду. Так само Угорщина завжди запрошує до себе діток. До цього відправляли у Словаччину.

— Фінансисти надають інформацію, що за першу половину року і сім місяців бюджет області перевиконаний на третину. Що сприяє таким показникам?

— Дуже велика кількість підприємств переїхала в наш регіон. Це релоковані компанії, які працюють і сплачують податки тут, це підвищені зарплати військовослужбовців. Також значна частина — діяльність Закарпатського ІТ-кластера. Оце все дає таку кількість надходжень. Майже на 30 млн грн зросли доходи від перереєстрації і діяльності підприємців, які працюють за спрощеною системою оподатковування. Збільшилася і кількість підприємців.

— Закарпаття забезпечуватиме Україну сіллю. Це велика державна справа.

— Звичайно. Після окупації підприємства «Артемсіль» ми почали предметно вивчати родовища в регіоні. В області діяв Солотвинський солерудник. Та зараз він закинутий, затоплений і в аварійному стані. Зрозуміло, що його відновити дуже дорого, дешевше сіль закуповувати за кордоном.

Однак ми віднайшли родовище солі в селищі Буштино. З’ясувалося, що декілька років, як видана ліцензія. Сконтактували з цим підприємством. Наразі воно веде розробку родовища, аби розпочати видобуток уже на початку наступного року.

Україна потребує 450 тисяч тонн технічної солі. Спочатку солекопи видобуватимуть 150 тисяч тонн. З часом розширять виробничі потужності й зможуть виготовляти до сорока тисяч тонн харчової солі класу «екстра». Це вже дасть змогу наповнити не тільки український ринок, а й певні потреби сусідніх країн.

Традиційні галузі — на сучасний рівень розвитку 

— Ви нещодавно оприлюднили «план Маршалла» для Закарпаття. Що він містить?

— Це відродження Закарпаття як самобутнього краю, котрий має свою історію, історію свого господарювання загалом, адже наш регіон завжди був представлений передусім тваринництвом.

Нині ми говоримо про вівчарство, а саме про понад 11 тисяч поголів’я овець, які не відзначаються якоюсь хорошою селекцією. Будемо працювати разом з Угорщиною, Словаччиною, Австрією, навіть Казахстаном. Їхні підприємці нададуть нам необхідну селекцію тварин, сприятимемо створенню умов для фермерських господарств. І дотації людям, котрі хочуть і вміють розвивати цей вид діяльності. Тож будемо вивчати ринки збуту вовни, м’яса, шкіряної продукції. До речі, арабські країни готові купувати баранину в необмежених кількостях. Але зараз не маємо можливості постачати, бо породи наших овець не є настільки м’ясними (тушка має важити не менше 25 кілограмів). Наприклад, у Тіролі вирощують овець вагою 70—90 кіло. І якщо тонкорунні здатні жити в альпійських високогір’ях, то чому не можуть добре почуватися у Карпатах? Відповідь сама собою зрозуміла… Звісно, тваринам має надаватися відповідний догляд — це дуже важливо, тоді вівці добре випасаються, набирають вагу і дають набагато більше молока. Одне слово, наші люди вміють усе це робити. Влада має, передовсім, сприяти залученню сучасних технологій ветеринарії.

Наразі працюємо з навчальними закладами, де готують майбутніх ветеринарів. Щоб випускники здобували хорошу освіту, щоб їздили в інші країни за програмою обміну досвідом, навчалися працювати з вівцями і допомагати розвивати галузь. Йдеться про здорове фермерство, про комплексну роботу фермерів: вівці повинні бути здорові, доглянуті, мати відповідні селекцію і умови утримання та випасання, і має бути надійний ринок збуту всієї продукції. Буде запроваджено правильні селекцію, відгодівлю і відповідну вагу, дотримано всіх міжнародних вимоги, тоді можна буде вести мову про експорт.

Для цього нещодавно заснували Об’єднану асоціацію вівчарів Закарпаття, яка вже буде фактично суб’єктною, зможе представляти інтереси чабанів області, буде створено бренд. Хочемо, аби закарпатська бринза мала свій окремий бренд, відповідні технологічні вимоги виготовлення цього сиру, вурди. Працювати над тим, щоб відкривати для них нові ринки збуту. Збут, наголошу, — це головне: якщо буде ринок, фермер працюватиме на розвиток.

— Релокованих підприємств нині на Закарпатті сотні. Частина з них налагодила виробництво, а деякі вже й виходять на європейські ринки…

— Так. На європейські ринки виходять підприємства, які працюють з відходами. Виготовляють з поліетилену та кварцового піску бруківку, каналізаційні люки. Вони релоковані в Хустський район і сьогодні експортують свій товар до Румунії. Є в нас також представники деревопереробної галузі, які експортують свої меблі в різні країни Євросоюзу. Важливо сьогодні створити ще й прозорий ринок деревини.

— Нещодавно в Хусті ви провели велику нараду за участі керівників обллісмисливгоспу і право-охоронних структур, на якій безальтернативно заявили: лісова — провідна — галузь Закарпаття буде реформована, хоч би як хто опирався… Яким бачите цей процес у конкретному, так би мовити, виконанні?

— Дуже важко це робити, бо, по-перше, це питання - законодавче. Слід взагалі змінювати підхід до діяльності державних лісгоспів, які сьогодні функціонують на території Закарпаття. До прикладу, здійснюється реалізація деревини на біржі, але водночас це не є прозорий ринок, це не дає позитивного результату для виробника кінцевої продукції. Створені такі умови, що дешевше купляти ліс у Румунії, ніж на Закарпатті.

Якщо зробити зріз по регіону, то не є аж така успішна господарська діяльність державних лісових господарств на Закарпатті. Вони продають деревину за найвищими цінами, уточню, порівняно з іншими регіонами України. Тут є певний перекіс, і важливо розуміти, що ті підприємства, які працюють системно, в які вкладені закордонні інвестиції, випускають великі обсяги продукції, — їм потрібна певна підтримка держави. Аби безперебійно отримували деревину за однією сталою ціною, оскільки забезпечують людей роботою і належно сплачують податки.

Водночас є такі переробники, які пиляють деревину на дошки, бруси — тобто проводять первинну переробку. От вони, я вважаю, можуть завищувати відповідні ціни, закупляючи, наприклад, кругляк. Треба визначити такі підприємства, які потребують підтримки, і з ними може бути інший порядок роботи.

Крім того, сталася велика пожежа, вигоріло 90 гектарів лісу. Я дав доручення правоохоронним органам розібратися, як це трапилося. В мене є підстави вважати, що це безвідповідальне ставлення лісівників до того, що відбувається в лісі. Люди не мають сьогодні дров, але водночас одна з причин загоряння — велика кількість сухостою. І тут мала бути проведена відповідна робота. Це також треба реформувати, тому, вважаю, територіальні громади теж могли би брати участь у заготівлі дров і, можливо, могли б заходити в ліс. Звичайно, йдеться не про всіх громадян.

У територіальних громадах має бути чи комунальне підприємство, чи якась група добровольців, які, до прикладу, збиратимуть сухостій, виноситимуть з лісу й робитимуть таку санітарну очистку. У зв’язку з тим, що не проводиться відповідна робота й лісівниками також, виникають подібні пожежі. Тому там винні особи будуть притягнуті до кримінальної відповідальності.

— Якщо почали про дрова… Мова про те, що в лісистій місцевості в гірській частині Ужгородського району, де лісництва прилягають до Національного природного парку «Ужанський», найбільша проблема в тому, що ліміти на використання лісових ресурсів видає Міністерство захисту довкілля і природних ресурсів України. Та процедура погодження документів розтягується в часі. А тут — осінь…

— З цього приводу я мав розмову з головою Державного агентства лісових ресурсів України Юрієм Болоховцем. Сказав, що найближчим часом це питання буде врегульоване. Я тримаю його на контролі. Адже нам передусім треба забезпечити населення, садки, школи дровами. Крім цього, співпрацюємо з ООН і Міжнародною організацією з міграції (МОМ) для того, щоб і вони погодилися закупити дрова для тих сімей, котрі надали прихисток вимушено переміщеним особам, а також для тих родин, у яких чоловіки чи рідні виконують бойові завдання в зоні воєнних дій. Тому зараз у цьому напрямку ведемо планомірну системну роботу. Тобто, попри те, що є певні непорозуміння сьогодні й немає лімітів, ми все одно залучаємо фінансування, тож найближчим часом громади будуть забезпечені дровами.

— Колись ці ліміти виписували обласні структури, зараз усе централізовано в Києві.

— Ми в межах своєї компетенції пробуємо це врегулювати.

— У попередньому інтерв’ю «Голосу України» ви детально розповіли про зведення житла для переселенців. Є група фахівців із Києва, Ужгорода, Мукачева, Тересви, які сьогодні можуть споруджувати модульні будинки за австрійською технологією, з місцевих матеріалів, руками закарпатських майстрів. Як у межах Закарпаття, так і постачати в інші регіони. І що цікаво, здавати під ключ з меблями навіть за місяць. Але для цього треба лише таке: виділити лісовий ресурс без участі біржі й сприяти броні будівельникам.

— Бронь будівельникам визначає Міністерство оборони, ми можемо тільки клопотати. Є законопроект, який передбачає, що бронювання здійснюватиме відповідна комісія, очолювана головою обласної військової адміністрації. Сьогодні це тільки законопроект.

Що стосується місцевих виробників модульних будинків, то потрібне фінансування. Ми сьогодні релокуємо бізнес, надаємо йому все потрібне. І він працює. Коли є можливість — однозначно допомагаємо та співпрацюємо.

Співробітництво із західними партнерами отримує новий імпульс

— Вікторе Федоровичу, ви налагодили дуже тісну співпрацю із закордонними партнерами. Зокрема, з австрійським Бургенландом і ближчими сусідами Закарпаття.

— Так. Це передусім підтримка з боку федеральної землі Бургенланд щодо розвитку виноградарства і садівництва. Окрім цього, вони надали пожежні машини, майже 600 дітей були на відпочинку в Австрії. Ми співпрацюватимемо в розвитку культури, освіти, спорту. Тобто спортивні дитячі клуби найближчим часом виїжджатимуть до своїх партнерів.

Що стосується розвитку садівництва, то клімат Бургенланду дещо схожий на наш, тому це дає нам можливість співпрацювати й у розвитку виноробства.

Дуже багато спільних планів, дуже хороше ставлення населення Бургенланду до України. Ми відчуваємо цю підтримку. Я виступав у парламенті Бургенланду, нас підтримує голова уряду Ганс Петер Доскоціл, він дуже прихильний до Закарпаття і України. Крім цього, найближчим часом починаємо співпрацювати також зі словацькими партнерами, які готові нам допомагати, зокрема щодо розвитку тваринництва.

— У Бургенланді ви говорили і про «зелену» енергетику...

— Так, ми працюємо і в цьому плані. Стосовно вітряків на Закарпатті, то тут неоднозначна ситуація: роза вітрів не така стабільна й потужна, як, наприклад, у Бургенланді. Тут є окремі інвестори, які вивчають це питання, але стосовно вітряків питання поки на паузі, тому що тут є інші джерела енергії, це насамперед — сонце.

— Влада області налагодила вивезення і транзит зерна через країни Євросоюзу споживачам навіть з інших континентів…

— У нас віднедавна почав працювати один із пунктів перевалки на кордоні. Продовжуємо розвивати цей напрямок. Було дуже багато наміток, аби для зерновозів визначити окремий пункт пропуску. Сьогодні ми про це домовляємося з угорською стороною. Наприклад, митний пост «Лужанка» використовувати для зерновозів, тому що там є вузлова залізнична станція, куди вони можуть доїжджати і здійснювати перевалку. Угорщина також у цьому зацікавлена. Хочу нагадати, що існує різниця у ширині залізничної колії вітчизняної та європейської. Незабаром сюди прибуде робоча група, з якою вивчимо можливості пунктів пропуску Угорщини і їхніх залізничних вузлових станцій щодо перевантаження, а також здійснення вивантаження зерновозів. Буде розглянуто в практичному плані весь спектр цієї проблематики.

— Попри війну стан доріг також турбує краян. Нещодавно призначили нового керівника облавтодору. Виходячи з фінансових можливостей, що ще робиться?

— Облавтодор — це не єдина підрядна організація, яка бере участь у відновленні й реконструкції, будівництві доріг. Є дуже багато приватних компаній, які працюють. На жаль, сьогодні облавтодор має заборгованість із виплати заробітної плати і є збитковим. Він проводить реструктуризацію боргів. Процес триває, ми це підтримуємо, адже це державне підприємство. Звичайно, вживатимемо відповідних заходів.

Водночас відповідно до постанови Кабміну №590 нині не можемо здійснювати видатки на капітальний ремонт доріг, а тільки на поточне утримання, тобто ямковий ремонт. Важливо, щоб цей ремонт був якісним, і кошти також використовувалися ефективно. Постійно виділяємо гроші з обласного бюджету для підтримання доріг, зокрема автотраси Київ — Чоп у межах території Закарпаття, і будемо зараз працювати, щоб вона набувала кращого стану.

Скажу також, що не можемо зараз отримати субвенцію з держбюджету, бо розуміємо, що він працює на ЗСУ. Пробуємо коштом профіциту бюджету області й більшості територіальних громад здійснювати фінансування поточного утримання доріг.

Василь НИТКА

 Софія СУХАРЬ

Ужгород

Фото пресслужби ОВА


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь